1. Основні елементи інформаційної економіки Ще донедавна товарний ринок і його інфраструктура пов’язувалися в основному з організацією та технологією руху продукції до споживача і менше — з послугами: торговельними, інформаційними, сервісними, ремонтними, консультаційними, банківськими, юридичними та ін. Ці послуги на товарному ринку утворюють складну організаційно-технологіну систему для створення і доведення товару до споживача, окремі ланки якої, розростаючись, перетворюються на самостійний вид економічної діяльності та бізнесу. Елементи ринкової інфраструктури можна об’єднати у певні системи: товарну, фондову, кредитну, інформаційну тощо. Незабаром вирішальний вплив на економічні процеси чинитиме саме інформаційна інфраструктура, яка створює новий простір для бізнесу. Існують різноманітні визначення інформаційної інфраструктури, проте всі вони неодмінно пов’язані з інформаційними технологіями та інформаційними системами. Найбільш поширеним є тлумачення, запропоноване фахівцями США, де інформаційна інфраструктура, розвитком якої постійно опікується держава, є однією з найрозвиненіших у світі. Інформаційна інфраструктура — це не тільки обладнання для передачі, зберігання, оброблення даних, голосу, образів. До неї входять різноманітні пристрої, у тому числі камери, сканери, клавіатури, телефони, комп’ютери, перемикачі, компакт-диски, кабелі, проводи, оптичні кабелі, лінії передачі, монітори, принтери тощо. Інформаційна інфраструктура об’єднує різні компоненти, не віддаючи жодному з них вирішальної переваги.  Крім технічних, цінність інформаційної інфраструктури визначається такими її компонентами, як:    інформація, яка може мати вигляд наукових або ділових баз даних, записів звуків, бібліотечних архівів тощо;    програмне забезпечення, яке дає змогу користувачам маніпулювати даними, отримувати доступ і переглядати великі масиви інформації;    стандартні мережі і коди передавання, які полегшують установлення взаємозв’язків між мережами, забезпечують захист інформації і надійність мереж;    фахівці зі сфери інформаційного бізнесу, які створюють інформацію, програмні продукти, обладнання. Завдяки розвитку інформаційної інфраструктури кардинально змінюються всі ланки ланцюга від виробництва до споживання. У виробників з’являються можливості значно знизити витрати, вони отримують нові ефективні важелі управління. Споживачі набувають необмеженого доступу до інформації, що сприяє реалізації їх інтересів. Уже сьогодні розвиток інформаційної інфраструктури став індикатором добробуту, випереджаючи традиційні сектори економіки. За останні 10 років ВВП країн «великої сімки» зріс приблизно на 25%, а щорічні витрати на обчислювальну техніку збільшилися на 30%. За даними International Data Corporation (ІДС), тільки в 1997 р. у світі було продано комп’ютерного обладнання на 345 млрд дол.; обсяг продажу ринку програмного забезпечення становив 223 млрд дол. (без 150 млрд дол., витрачених на сервісні послуги й комп’ютерну обробку інформації) [95]. У 1999 р. у всьому світі на інформаційні технології було витрачено близько 850 млрд дол. У США за даними інформаційного агентства корпорації Cisco Systems, у пов’язаних з ними галузях обертається понад 300 млрд дол., що більше, ніж у будь-якій окремо взятій галузі, зокрема енергетиці, металургії, верстатобудуванні тощо. Економіку інформаційних технологій у США обслуговує близько 1,2 млн кваліфікованих фахівців. Дослідження компанії The Strategies Group показали, що кількість користувачів Інтернет у США перевищує 100 млн осіб (понад 50% дорослого населення). International Data Corporation прогнозує до 2003 р. збільшення кількості користувачів Інтернет у світі до 500 млн осіб [95]  2. Економічна категорія «інформація»  Розвиток інформаційних технологій спричинив появу нової економічної категорії — інформації. В економічних ученнях, що існували до цього, розглядалися три складові виробництва — природні ресурси, праця і капітал, які, як відомо, заміщують одна одну. Ще донедавна неможливо було...